Мы идем на Восток как в тяжелом, как сон, сорок первом,
забывая про горечь не нами добытых побед,
нет ни слов и не слез, раскаленные струны как нервы
в этом театре абсурда тишина... да и зрителей нет.
Мы вернемся сюда, мы вглядимся в руины и лица,
если счастье – игра, и к семерке, как водится, – туз,
и рулетка скрипит, и крупье в зеркалах раздвоится
в фимиаме регалий и грохоте бронзовых луз…
Карнавальное зарево
кружит тебя и меня,
ты проклятая пария,
или подружка менял?
Ты подбитая птица
и я лишь подобье крыла –
коридорами Ритца
костлявая нас повела…
Только терний и крест наш девиз и удел, и награда –
только смелому смерть! только слабым похлебка и бред –
мы вернулись туда, где без нас грохотали парады
и стонала земля в колеях золоченых карет.
А часы на кремлевской, на Спасской, над серой брусчаткой –
зорю бьют и святые воспрянут, и факел зажжен,
если поступь тверда значит шаг на века отпечатан,
как строка в мартирологе, в памяти братьев и жен.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
