Оживляет глоток воды,
Поднимает луч стебли трав,
И цветут на земле сады,
Ждать весну и тепло устав…
Слово Божие в нас живёт,
Озаряет наш путь, храня
От сетей, что Паук плетёт,
Чтобы веру сломить, томя
То ли холодом мрачных дней,
То ли болью открытых ран…….
Только Слово всегда сильней
Тех, кто ловок творить обман..
Проясняясь в Его лучах,
Согреваясь Его теплом,
Изгоняем тоску и страх,
Поднимаясь, опять растём………….
Упование на Него,
Верность сердца тому, кто Свят,
Топит лёд и покров снегов
Духом Жизни! .. ОН был распЯт,
Но Любовью своей к Отцу
И к народу (в ком правды нет),
ОН воскрес !... И теперь во Тьму
Шлёт Спасенья и Жизни Свет!
Он прошёл и пронёс Свой Крест,
Одолел и тоску и боль,
Силой Святости Он воскрес,
В совершенстве явил Любовь!..
---------------------------------
Евангелие от Иоанна 4 гл, 14 ст, Христос:
\\\"а кто будет пить воду, которую Я дам ему, тот не будет жаждать вовек; но вода, которую Я дам ему, сделается в нём источником воды, текущей в жизнь вечную.\\\"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Сердце не знает ... - Николай Зимин Зимняя дорога
Предо мной лежит .
Горечи тревога
Сердце теребит .
Бедное , страдая ,
Не хотит принять ,
Что любовь земная
Может предавать .
